Вишивати хрестиком я почала з п'ятого класу. Для мене це не просто захоплення, це найкращий відпочинок. Особливо коли на роботі напружені дні, приходжу додому, вкладаю дітей спати і сідаю за вишивання. Одразу забуваються всі проблеми й негаразди, заспокоюєшся, наче існує лише ти і робота, яку ти створюєш. Коли вишиваю одяг, хочу, щоб це був не просто орнамент чи малюнок, хочу, щоб вишиванка була захисним оберегом, щитом. І одночасно щоб була неповторна, не така як у інших. Братчики, (анютини глазки) у вишивці це – символ єднання і неподільності, і тому мені хотілося вишити у блакитно-жовтих кольорах саме ці квіти. Маю надію, що якась пані одягне мою сукню у той день, коли нарешті об’єднається наша мирна Україна.