Олена Соснюк

Так уже сталося – в моє життя, в життя моєї родини прийшло горе. Потрібно було якось дати лад своїй душі, своїм думкам. Діти мали бачити маму усміхненою, бадьорою, навіть коли вночі не могла стулити очей. Думки роїлися в голові – як бути далі, чим допомогти дітям, як їх розрадити. І ось тоді я згадала про своє улюблене заняття – вишивка нитками, бісером. Ця робота допомагає мені зосередиться, спрямувати думки в потрібному напрямі. А коли готову роботу – сукню, сорочку одягає твоя дитина, і в неї світяться очі – це радість, щастя. Свої роботи я роздаровую друзям, знайомим. Мені дуже приємно відчувати, що комусь моя робота створила гарний  настрій, зробила щасливою. Вишивання – це справді терапія. Терапія моєї душі!