Бабуся Оля,

село Хренів, на Волині:

 

"Що можу сказати про себе? Плету я, як себе пам'ятаю.

Але плести моїх звірят мене змусила біда.

Аби менше плакати і думати  сумні думки, які нічого не варті, вирішила плести. Кофти – то таке – комусь подобаються, а комусь – ні. А іграшки тішать око будь-якому перехожому. Радісно людям, і радіє моя душа. На якусь мить забуває про все погане.

Дуже дякую вам за іскорку в моєму житті".

Бабуся Оля створює надзвичайно позитивні образи. Її м'якеньких на дотик слоників, зайчиків, свинок, ведмедиків тощо хочеться взяти в обійми і вже ніколи не відпускати.