Антоніна Якобчук:

"Перші спроби щось шити були десь п’ть років тому. Дуже хотілося вишивати бісером, але не вистачало часу, тому що діти були маленькі. Одного разу переглядала в Інтернеті вишиті картини, і мені сподобався ангел – охоронець дітей. Картина була велика, тому мала сумніви, що впораюся... На той час мене в цьому підтримав чоловік і сказав, що все в мене вийде... Так сталося, що про цю картину і ці слова я згадала тоді, коли він загинув...Тому з упевненістю можу сказати, що ті слова стали своєрідним поштовхом для шиття... Ту картину я вишила, і вона для мене була першою і, так   порятунком в тяжкий для мене час... Після того шиття стало невід'ємною частиною життя... Потім були іграшки новорічні, сердечка з фетру, листівки, вишивка стрічками... Майже все я робила для благодійних ярмарків, які організовував Руслан Теліпський".